Вік : 27 років
Стаж роботи – 3 роки
Освіта: Вища. Харківський національний
педагогічний університет ім.. Г.С.Сковороди, Уманський державний педагогічний університет
ім.. П. Тичини
Спеціальність : вчитель історії та
правознавства
Місце роботи: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Бандурове
Місце роботи: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Бандурове
Якщо історію
визначити як скарбницю людської мудрості, то перше знайомство з нею – це,
безперечно, одне з найдивовижніших таїнств. Справжні відкриття, щирі захоплення
й найцінніший досвід… Ще здавна люди приучали дітей до історії – не як до
науки, але завжди як до цілющого джерела пам’яті про свою землю, свій рід, себе
самого.
Професійне
кредо
У всіх своя історія і в кожній
історії є те, що може стати уроком для
інших
Життєва
позиція
Ніколи не
здавайся і ти побачеш
як здаються інші
Проблема над якою
працюю:
«Реалізація творчо інтелектуального потенціалу учнів в процесі вивчення
історії засобами інформаційно- комунікаційних технологій.»
Ви
питаєте мене, чому я вчитель?
Кожного ранку я стою біля вікна і вдивляюся в
обрій... Сьогодні осінній вальс заклопотано гуляє коштовними жовто-червоними
пейзажами, прикрашаючи їх розкішними суцвіттями айстр. Сонце гуляє вікнами
сільських будинків, а на подвір’ї нашої школи суцільний спокій, який за десять
хвилин вибухає, немов святковий феєрверк, дитячим сміхом і галасом. І кожного
разу я замислююсь над тим, що мені більше подобається: ця тиша чи цей неспокій?
І кожного разу, вже 2 роки, не можу жити саме без цього десятихвилинного
очікування хвилюючої метаморфози.
Ви питаєте мене, чому я вчитель? Напевно, це так
само, як спитати, а чому я живу і чи хочу я щось змінити? Риторика, та й годі.
Адже сценарій мого життя наповнений багатими подіями, написаний щедрою рукою
долі, яка не дозволила мені бути самотньою і зосередженою тільки на собі. У моїй
діяльності немає контрастів «учитель – учень», тут учні і є співавторами моєї
життєвої саги. Так воно – бути вчителем! Отак приходити до школи раніше за
учнів, готуватись до уроку, як до іспиту. Не піддаватись настрою, особистим
негараздам, кожному посміхатись та сто разів на день бажати доброго дня!
І нехай про моїх вихованців ще не заговорили, як про
геніальних, я ніколи не проміняю сміх моїх дітей, їх перешіптування, їх
мовчання, таке рідне – від сонного до патетичного, їх безтурботність або
збудження, а колорит почуттів, що віддзеркалений у їхніх очах, просто примушує
вносити нові корективи у мою особисту повість. Я повинна бути то суворою, то
м’якою, то співчутливою і терпеливою, то непохитною… Життя вчителя… Не можу
дозволити собі зупинку, адже це подорож несамовито щастя і знесилюючих поразок
людей, котрі обрали ремесло тривалістю в життя.
Ви питаєте мене, чому я вчитель? Я знаю відповідь!
Тому що мені є чим ділитись. Тому що, я ніколи не вважала учительство своєю
професією: мені не важливий розмір заробітної платні. Тому що я не хочу
належати тільки собі, тому що вчитель в кожному із нас. Я вважаю себе
народженою, щоб іти по цій землі звичайним вчителем і ніколи не
забувати про те, що мені довірено маленькі дитячі серця.
Та і я, звичайно, не для слави,
Не заради красного слівця
Неспокійну справу цю обрала:
Творчістю запалювать серця!
Комментариев нет:
Отправить комментарий